Розглянувши Клопотання Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 01038699) (далі – Заявник) від 22.01.2026 № 130/08-26 (далі – Заява), стосовно права постійного користування земельними ділянками, керуючись статтями 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 92, 120, 141, 142 Земельного кодексу України, статтями 3, 377 Цивільного кодексу України,
та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, охорони навколишнього середовища та надзвичайних ситуацій, сесія сільської ради ВСТАНОВИЛА: Заявник порушує питання подальшої юридичної долі земельних ділянок, якими він володіє на праві постійного користування. А саме – просить «зняти» ці ділянки «з обліку нашого підприємства». Оскільки таке прохання не задовольняло вимогам юридичної визначеності, у робочому порядку було з’ясовано, що Заявник по суті просить про припинення права постійного користування відповідними земельними ділянками.
Заявник обґрунтовує своє прохання тим, що на відповідних земельних ділянках наявні «меліоративні фонди (насосні станції, канали, будівлі, та інше)»; і ці об’єкти начебто передані з балансу Заявника на баланс Дніпропетровської регіональної філії Державної установи «Українські гідромеліоративні системи».
При цьому Заявник: зазначає лише площі земельних ділянок, їх приблизне розташування, але не кадастрові номери; не додає жодних документів, які підтверджують право постійного користування Заявника (зокрема, державні акти); не наводить жодної інформації про державну реєстрацію права постійного користування Заявника.
Також Заявник не надає жодних підтверджуючих документів щодо передачі нерухомого майна з балансу Заявника на баланс іншого суб’єкта, не зазначає титул речового права, на якому таке майно належало Заявнику, точного складу та форми власності такого майна.
Питання припинення права постійного користування врегульовані статтями 141, 142 ЗК України. Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (п. «а» ч. 1 ст. 141 ЗК України).
Водночас у статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України втілено загальний принцип, який полягає у тому, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке на ній розміщене, а набувач такого майна набуває і речові права на земельну ділянку на тому ж титулі, який мав відчужувач. А частини 5 і 7 статті 120 ЗК України спеціально присвячені питанням реалізації цього принципу у випадках переходу права оперативного управління, господарського відання на об’єкт нерухомого майна, який розміщений на земельній ділянці. Зокрема, частина 7 статті 120 ЗК визначає, що «документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об’єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт».
Таким чином, при вирішенні питання про подальшу юридичну долю земельних ділянок, якими Заявник володіє на праві постійного користування, наявна конкуренція правових норм (припинення через відмову, або ж перехід до набувача нерухомого майна). Для однозначного вирішення цієї конкуренції матеріали Заяви не є достатніми, однак, виходячи із принципу співвідношення загальних та спеціальних норм, пріоритетним видається саме перехід речового права на землю до набувача нерухомого майна.
При цьому до повноважень органів місцевого самоврядування в подібних випадках належить лише питання припинення права постійного користування, а не його переходу до набувача майна; останнє реалізується в рамках відносин державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Отже, Заявник:
1) не виклав у чіткій та однозначній формі ані прохання про припинення права постійного користування земельними ділянками, ані іншого прохання, яке мало б конкретний та однозначний юридичний зміст;
2) не обґрунтував належними документами обставини, які зазначив у Заяві.
Крім того, Заявник, вірогідно, обрав неправильний юридичний механізм вирішенні питання про подальшу юридичну долю земельних ділянок – припинення права постійного користування замість його переходу до нового балансоутримувача нерухомого майна.
Зазначене унеможливлює задоволення Клопотання.
На підставі викладеного сесія сільської ради
ВИРІШИЛА:
Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології, охорони навколишнього середовища та надзвичайних ситуацій.
Сільський голова Анатолій ЧУПРИНА
с. Личкове
«19» березня 2026 року
№1923 - 42/VIII